Кімон, син Леарха
(переклад Юрія Буряка)
22-х літ, що студіював еллінську словесність (у Кірені)
| «Це сталось раптово | й було неприємним для мене. |
| І був Гермотел поруч мене | – мій друг нерозлучний – |
| у ті прикінцеві дні: | вдавав, що все добре, |
| що він не хвилюється, | але я помічав, |
| що очі його вологі. | Коли ж здавалось йому, |
| що я задрімав, то | припадав як безумець |
| до узголів’я ложа. | Адже були ми |
| однолітки з ним, | було нам по двадцять три. |
| Доля – зрадлива. | Можливо, згасла б і пристрасть, |
| і Гермотела інший | зманив би від мене. |
| Та добре закінчив я: | у безумовній любові». |
| Цю епітафію з надгробку | Маріла Аристодемоса, |
| котрий помер місяць тому | в Александрії, |
| в скорботі читав я | – Кімон, його двоюрідний брат. |
| Це надіслав мені | автор, знайомий поет. |
| Він надіслав мені | це, як родичеві Маріла: тільки тому. |
| Душа моя повниться горем, – | це сум по Марілу. |
| Ми виросли разом, | були ми братами. |
| Мій сум незглибимий. | Ця смерть передчасна |
| зітерла цілком і образи мої… | образи мої |
| на Маріла – | за те, що відбив Гермотела. |
| І навіть коли Гермотел | зажадає до мене |
| вернутись – це буде не те. | Вразливий |
| занадто, я знаю | себе. Кумир-бо Маріл |
| стоїть поміж нами, і | подумки чую – |
| він каже мені: «Отож, | ти тепер задоволений. |
| Отож, ти його повернув – | по-твоєму вийшло, Кімоне. |
| Авжеж, і немає підстав | на мене вам нарікати». |
1928
Примітки
За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 200 – 201.