Чудових квітів білих він поклав букет
(переклад Юрія Буряка)
| Ось та кав’ярня, | де вони бували разом. |
| Три місяці тому | тут друг йому казав: |
| «Нема в нас ані шеляга. | Злиденні хлопчаки, |
| обидва ми дійшли | до крайньої нужди. |
| Кажу тобі відверто: | не можу я з тобою |
| гуляти. Знай це, | мене шукає інший». |
| Той інший обіцяв йому | дві одежини |
| й хустинки з шовку. | Щоб повернути друга, |
| він світ весь обійшов | і 20 лір знайшов |
| і друга повернув | за ці ось 20 лір, |
| і з другом знов | прийшов сюди – |
| за гроші, ясна річ, | але й по давній дружбі |
| й на згадку про любов, | яка єднала їх. |
| Бо «інший» брехуном, | як виявилось, був |
| і злагодив йому | лише один костюм |
| по тисячах прохань | і з нехіттю, сяк-так. |
| Але тепер мій друг | не хоче ні вбрання, |
| ані хустинок з шовку, | і взагалі нічого – |
| ні лір тих двадцяти, | ні шеляга на кір. |
| Недільним ранком, о 10-ій | його ми поховали. |
| Недільним ранком, о 10-ій | ще тижня не минуло. |
| На домовину вбогу | чудових квітів білих |
| він поклав букет – | найкращий, мабуть, |
| дарунок 20-річній | згаслій вроді. |
| І ось увечері | йому дали таки роботу |
| (хліб треба заробляти) | у тій кав’ярні, |
| куди ходили разом. | Як гострий ніж у серце, |
| куди ходили разом – | кав’ярня чорна. |
1929
Примітки
За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 208 – 209.