200-го року до р. Х.

(переклад Юрія Буряка)

«Александр, син Филиппа, і елліни, крім лакедемонців» –

дуже легко нам уявити

як байдуже сприйняли б усі в Спарті ці слова.

«Без лакедемонців» –

як інакше? Не були ж бо спартанці такими,

щоб вести їх, щоб ними повелівати,

як слухняними слугами. А крім того,

всееллінський рух без спартанця-царя

на чолі видавався б немислимим їм.

Як природно – «без лакедомонців».

Тут позиція певна. Відчутно.

Так, без лакедемонців під Граніком;

і коло Ісси згодом; і в битві

вирішальній, де було зметено військо страшне,

де в Арбелах зібралися перси:

де з Арбел воно вирушило перемагати й було зметене геть.

І всееллінський рух пречудовий,

всепереможний, блискучий,

що покрив себе славою

незрівнянною: наша колиска;

еллінський світ наш новий і великий.

Ми, александрійці й антіохійці,

селевкійці й численні всі інші

елліни Сирії та Єгипту,

й ті, що в Мідії і що в Персії, всіх земель.

З такими величними перемогами,

з усілякими діями цілеспрямованих

пристосувань.

Нашу еллінську спільну говірку

аж до Бактрії ми донесли й до індійців.

Про лакедемонців поговорімо ж нині!

1931

Примітки

Александр Македонський (356 – 323 рр. до н. е.) – македонський цар (336 – 323 рр. до н. е.) Далі йдеться про його завоювання.

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 218 – 219.