Логотип сайта Юрія Буряка
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Переклади / Йосиф Бродський

Йосиф Бродський

Йосиф Бродський (переклад Юрія Буряка)

Відходячи від Росії і що далі, то глибше унезалежнюючись, ми (хочемо того чи ні) унезалежнюємося й від духовної притягальності російської культури – від Баратинського і Чехова, Буніна і Платонова… А що вже казати про тих мислителів, хто не виказував до питомо українських гуманітарних проблем (від Бєлінського до Солженіцина) жодних симпатій, висміював нашу любов до галушок і вареників, до особливостей національного вбрання тощо. До останніх мав необережність долучитися й лауреат Нобелівської премії Йосиф Бродський (1940–1996), сам цькований і таврований у часи совдепії більше, ніж дехто з “українських буржуазних націоналістів”. Постать його, позаяк традиції Кіндрата Рилєєва, Василя Капніста чи Арсенія Тарковського в російській літературі не приживались так легко, як, скажімо, вірнопідданчий патос Ґавриїла Державіна, багатьма сприймається неоднозначно – великою мірою через сумнозвісний вірш “На незалежність України”. Тому для перекладу було взято тексти раннього Бродського, які поширювалися в самвидаві у часи молодості перекладача.

Тоді імператив імперськості, притаманний Бродському, завжди (як, скажімо, Р. Кіплінґові, Г. Сенкевичу, Н. Ґумільову чи Е. Паунду) був притлумленим і безадресним, бо й зрозуміло, все в Імперії – “від молдаванина до фінна” – після гулагівської “дезінфекції” було занурене у летаргійний сон. А сон, як відомо, породжує чудовиськ… На жаль, летаргія вражає і геніїв. Так було з Пушкіним, Тютчевим. Не уникнув цього і Бродський.

Але Поезія, за визначенням того ж таки Бродського, – це найвища “антропологічна мета”, яку прагне досягти людство. І самвидавівські вірші Бродського 1960–70-х років залишаться саме такою поезією, незалежно від мутації політичних поглядів її творця на спаді його творчого шляху.

Cвого часу Йосиф Бродський був позбавлений радянського громадянства, жив у США та Італії, де й похований на цвинтарі одного з островів Венеції (неподалік могили Е. Паунда).

Юрій Буряк

Anno Domini

Одіссей до Телемака

Стрітення

На смерть Жукова

Пророцтво

Підсвічник

«Піщані скрізь горби, сосни ряди рясні….»

Одному тиранові

На смерть друга

Торс

Фонтан

F.W.

Зимового вечора в Ялті

«Не вестиму ліку скорботного – жест…»

Опубліковано: Буряк Ю. Коло навколо. – К.: Українські пропілеї, 2011 р., с. 672 – 698.

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1970 – 2018 Ю.Г.Буряк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 5341

Модифіковано : 15.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.