Початкова сторінка

Юрій Буряк (Київ)

Персональний сайт українського поета

?

Дарій

Константінос Кавафіс (переклад Юрія Буряка)

Поет Ферназ доходить у своєму вірші

епічному важливої частини:

того, як царство персів Дарій, син Гістаспа

здобув, посівши трон (від нього –

наш славний цар понтійський Мітрідат – Євпатор, Діонісій –

походить). Та тут потрібна

філософія, увагу слід звернути

на почуття, що володіли Дарієм.

Що? Зверхність? Зарозумілість? Можливо,

та вони… та ні ж бо, одначе, – скорше

він розуміє марнотратність величі.

Поет у роздумах. Він глибоко замисливсь.

Аж тут слуга захеканий вбігає

зі звісткою, що хід думок ламає.

Війна із Римом. Наші сили в більшості

вже перетнули кордон Імперії.

Ферназ пригнічений. Яке нещастя!

Тепер не до поем славетному цареві,

цар Мітрідат, наш Діонісій і Євпатор

займатись віршем грецьким вже не зможе.

Іде війна – які там грецькі вірші!

Ферназ у відчаї. Яка халепа!

Саме тепер, коли він міг би

відомим стати завдяки своєму “Дарію”,

стулити пельки своїм зоїлам-заздрісникам…

Чекати знову. Знов тепер чекати!

Нехай би там відстрочка! Та коли б лиш це!

Чи маємо безпеку ми в Амісі?

Це не є укріплена з усіх боків держава.

А римлян – це найстрашніший ворог.

чи втримаємось ми, кападокійці,

чи ми на силі дати відсіч тим,

кому протистояти ще ніхто не міг? Чи здатні

щось протиставити ми римським легіонам?

О покровителі, великі боги Азії, допоможіть нам!

Але цей безлад весь і все це зло

не владні зупинити мисль поета:

найімовірніше, ним зверхність володіла.

Так, зверхність і зарозумілість,

зверхність і зарозумілість, мабуть,

згубили Дарія.