Війонада [15] на святки

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Коли святкується Різдво

(Христу до смаку дар злиденний!),

В снігах терзає падло вовк

Під пиво вітру оглашенне.

Сум на святки – немов питво,

Він шириться немов гангрена.

Хай п’ю між покидьків за двох –

Примара щастя не для мене!

Спитай, чи марю божеством

(Хто чарiвниць наслав на мене?),

Любові прагну всім єством,

Але довкруг – житво теменне,

Душа, порожня старшинством, не повертається з геєни.

Я п’ю за власне удівство –

Примара щастя не для мене!

Де серця біль і торжество?

(Сатурн i Марс у Зевса тренах!) [16]

Де вуст розлучених cродство?

О так, безвихідь достеменна.

Де голубих очей волхвство?

Де глибина очей озерна?

Хто дивиться в безодні вод?

Примара щастя не для мене!

Питаєш, принце, про потвор?

Всевишнього? Життя мерзенне?

Є суд Господній і притвор.

Примара щастя не для мене!

15 Війонада – неологізм Паунда. Балада в стилі Ф. Війона (бл. 1431 – бл. 1463).

16 Коментар Паунда: «Signum Nativitatis» (лат.) – знамення Різдва, Вифлеємська зірка.

Лист на сайт