Балада мороку

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

То є ворог шляхетний, Господь наш Бог,

Що невидимим є для нас.

Мого Бога любив я, немов дитя,

І на грудях у нього спочинку шукав;

Як володаря – жінка, любив я Його,

Проте кращий шлях для себе обрав:

Полюбити так, ніби ворог – твій Бог,

Ще до всього й невидимий Він.

Наші зустрічі з Богом у тьмі нічній –

Як за Арктура світлом йде буревій.

Я боровся за жінку із Богом,

З ним за правду схрестив меча,

Але зрештою завжди перемагав

Бог, що рубав з плеча!

Та й сам я, мов меч сталевий,

Але утішаюся лиш сподіванням самим:

Той, хто Богові мужньо в бою програв,

Той врешті-решт – переміг!

Там, де блискавок світло, я шаблю виймав,

Та одне й те саме для всіх:

Кого наш Господь у бою долав,

Той врешті-решт й переміг.

Бо шляхетний ворог – Господь наш Бог,

Та до всього ж невидимий Він.

Тож не стане збивати Він з ніг того,

Хто в потрійній броні й один.