Логотип сайта Юрія Буряка
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Переклади / Поезiї / З книги «A lume spento» / Мелрін

Поезiї

З книги «A lume spento»

Мелрін

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Позаяк Мелрін знай жартував перед брамою дому Всевишнього, допоки до Бога не відійшли геть усі гості, то вийшов янгол до нього та й запитав: “Мелріне, чому зволікаєш?”

А Мелрін на те: “Не починають роздавати худобі кормів, допоки не зайде в загін остання вівця. От тому я поров нісенітницю цим вахлакам – хіба важко підсобить слабакам?”

Янгол мовив: “Господь прогнівається на тебе, Мелріне, за те, що ти прийдеш останнім”.

“Та ні ж бо, сір, – пустив доткливу усмішку Мелрін, – я знав Бога ще до того, як ти разом зі своїми крильцями вилупився з яйця”.

Янгол мовив: “Возлюби світ і поквапся, бо тобі, баляндраснику, не лишиться хліба”.

“Хо, – вигукнув Мелрін, – ото так ти знаєш нашого Господа? Я його блазень, знаю силу батогів усевишнього, та, як на мене, то ти дурість мою нікчемністю силкуєшся полікувати, якщо верзеш: “поквапся, інакше тобі не лишиться Його хліба”.

У розпачі янгол попрямував у дім. А Мелрін, спроквола роззирнувшись, споглядав останню синяву смерку, по якому розбіглися срібні зорі. І сонця пролилися, злотом бризнувши, і зашемріло-зашепотіло щось за блакитною завісою, і зазвучали далекі сурми з небесної високості, і заволав Муедзин: “аллах акбар, аллах іль аллах! Се звершилося”.

І знову Мелрін чудувався, як вітер вправно витинав із зоряних мережив килими, на яких – візерунки битв стародавніх і пам’ять пісень дивовижних, мов сон, у якому пливли Одіссей і Трістрам, і тьмяні боги ураганів, і закутий у панцер Кампеадор, і Роланд, і панянки Війона, і ті, що з Валгалли – неначе злива сапфірів проллялася з пітьми і щезла. Ще гучніше над ним зазвучали сурми і знов Муедзин заволав: “аллах акбар, аллах іль аллах! Се звершилося”.

І вкотре Мелрін сп’янів, немовби від чарів старих друїдів, і поринув у сновидіння. І третій сон його був про тих сімох, та жодному зі смертних цей сон не запам’ятався ще.

І втретє провістили заклик сурми, й Бог лагідно покликав Мелріна: “Сину, чому ти зволікаєш? Хіба не звершився наш із тобою сон?”

І Мелрін мовив: “О Боже, я твій блазень, і твою любов сприймав як диво і як покару, п’янке вино і захват. Та дехто гнівався на мене, і лютий попрямував аж до твого престолу. Я не поспішав, аж доки ущухне гнів його”.

“О Боже, за звершення нашого сну я цілую тебе. Бо гнів того лишився з іменами дейдри та Ізольди. Й наш сон скінчився, ОТЧЕ”.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1970 – 2018 Ю.Г.Буряк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 62

Модифіковано : 3.06.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.