Na Audiart

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

(Que be-m vols mal) [11]

І хоч мені бажаєш зла ти,

Авдіарто, Авдіарто,

Ти можеш так зачарувати,

Поклавши пальчика на стан,

Ввести мене в бентежний стан,

Авдіарто, Авдіарто,

Струнка, ошатна, ніжна,

Хто опише,

Авдіарто, Авдіарто,

Твою поставу, маків цвіт,

Тебе цілую словом тут

І розповім

Про леді М’єль-де-бен [12],

Її чарівність оспіваю

В полоні у гнучкого стану,

Хоча й не сподіваюсь

На твою прихильність…

Зайве обіцянок

Від тебе сподіватися,

Але я знову хочу, панно,

Замилуватися фонтаном

Зі струмнів сукні, коли сходиш,

Як річка рухаючись, ти –

Над бездоганним гирлом ніг

Стан тополиний твій застиг.

Нехай від мене ти лютуєш,

Сприйми це як одну лиш

З істин: золото й троянди

Менестрелеву баладу

Розцяцькують [13], спів – хвалою:

“Авдіарто, Авдіарто…”

І Бертран, від Бога й чорта

Майстер співів з альтафорте,

Оспівав твою красу.

І хоч мені бажаєш зла ти,

Авдіарто, Авдіарто,

Хочу, аби ти почула пісню цю,

Авдіарто,

Навіть як прийдеш ти знову

Ув однім з наступних втілень [14].

Незабутньою ти станеш

У такий дивацький спосіб,

Й постарівши і зігнувшись,

Як твоя настане осінь,

Коли втратиш форм ошатність,

Будеш всіх вкидати в холод,

Як раптовий дощ, душею

Теж зістаришся, й тоді ти

Все на світі проклянеш

І життя твоє настільки

Сум і гіркота проймуть,

Як сьогодні насолода

І п’янка життя могуть.

Лише в споминах про юність,

Геть відкинувши погорду,

Ти дізнаєшся про те,

Що в мені самому нині,

Наче марево, росте –

Чи була насправді ти такою ось,

Авдіарто, Авдіарто,

У красі, ради якої все прощав…

Авдіарто, Авдіарто,

Que be-m vols mal.

Примітки

11 Рядок вірша провансальського поета ХІІ ст. Бертрана де Борна: “І хоч мені бажаєш зла ти…” (прованс.).

12 Псевдонім Гішарди де Бежу, дружини віконта де Гомборна. (Французькою: Mieux-que-bien – Краща-за-добру).

13 Тобто у прикрашеному фарбою і золоченням манускрипті (прим. Паунда).

14 Мова йде про реінкарнацію (прим. Паунда).