Відповіді Фіфіни

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

“Чому оці нікчемиська так тремтять за своє животіння?” [22]

[Р. Браунінг.] Фіфіна на ярмарку, VІІ, 5.

“З ним у вигнання йду – в багаття почуттів,

Навпіл із ним – неволя, і ганьба – навпіл.

Тортурами на пласі із годин,

Водночас вільних і не вільних од води

Морів, повітря, світла, – знов душа

До нього лине, входячи у шал

Від спраги: “пити!” Й жовч їй подають.

Нас кличуть сірі путівці у путь,

Раби ми їхні й вільні водночас,

Не скаржачись, п’ємо життя весь час,

П’ємо жадібно з чаші втіх, докіль

Погамуванням спраги зневажаєм біль,

Через який страхається душа

Відвертості. І слави жар нас

Не приваблює. Слова

нам не потрібні. Нас лякає вал

Морський, але відвага знов

З’являється, адже втрачати все одно

Нам нічого – це тямимо з похмілля,

Не розуміючи призначення і цілей.

Здається нам, що все поки що йде

Нормально – чесноти чи гріхи, проте

Дозвілля нескінченне і, його

Нездатні вирішити, ми ого-го-го

Як нарікаємо, хоч у глибинах душ

Своїм же витвором втішаємось чимдуж,

Вважаємо, що думати дарма

Над ним, що сенсу в цім нема,

А та майстерня, де ладнають маски, –

Не місце для аналізу. Щоб маси

Глядацькі розважати – будь-яка

Згодиться маска. Як на сіряка –

Щоб зручно їй було на голові

Та залу розважала б нічку-дві.

Бувай! Вже північ! Вужчає щілина!

Я незабаром там тебе зустріну!”

Примітки

22 Запитання дон Жуана з вірша Браунінга «Фіфіна на ярмарку», “нікчемна” танцівниця, циганка Фіфіна понад усе в житті ставить свободу і творчість.