10. Самоприродність

Си Кунту (переклад Юрія Буряка)

Нахиляючись, підхоплюю – це якраз те,

Що треба, не запозичую ні в кого!

З Дао зійдуся, йду…

Руку кладу на папір – весна!

Мов зустрічаю пуп’янків розквіт,

Мов споглядаю сезонні одміни.

В істині дане від’ємним не стане,

Силою взяте геть зубожіє.

Сам подорожній, гори порожні,

Йти через воду, рвати латаття.

Так відчуваючи, всім прозрівати:

Далеч хурчить на Небеснім Верстаті.