Слово і мовчанка

(переклад Юрія Буряка)

Аза кан елькаалам мін фанта, ассукт мін захаб.

Мовчанка – золото, а слово – срібло.

Арабське прислів’я

Якийсь невіглас вдавсь до лихослів’я;

якийсь безвільний азіат, на долю скаржачись

глуху, сліпу, глухонімий якийсь нікчема

жалюгідний, ворожий людству, зневажив цю чесноту,

химерою назвавши душу і сріблом – слово;

єдиний бог оцінить наш дарунок, у якому –

ентузіазм і смуток, радість і любов;

єдиний, посправжньому людський,

який возносить нас понад усім земним!

Ти, що називаєш його сріблом, не віриш

у провидче таємниче слово, в перемогу над безмов’ям.

Тебе задовольняє невігластва мовчання золоте.

Ти занедужав. Тяжка недуга – ця тупа мовчанка,

Тоді як Слово – полум’яне й дуже.

Мовчанка – сутінкова ніч, а Слово – день ясний.

А Слово – істина, життя й безсмертя.

Тож говорімо, говорімо ж – мовчанка нам не личить,

бо ж ми зі Слова створені, із образу його й подоби.

Тож говорімо, говорімо, бо ж промовляє в нас Воно –

божественної думки духовна бесіда душі.

1892

Примітки

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 16.