Благовіщення

Переклади Юрія Буряка та Володимира Маккавейського

Mariae Verkündigung

Nicht daß ein Engel eintrat (das erkenn),

erschreckte sie. Sowenig andre, wenn

ein Sonnenstrahl oder der Mond bei Nacht

in ihrem Zimmer sich zu schaffen macht,

auffahren –, pflegte sie an der Gestalt,

in der ein Engel ging, sich zu entrüsten;

sie ahnte kaum, daß dieser Aufenthalt

mühsam für Engel ist. (O wenn wir wüßten,

wie rein sie war. Hat eine Hirschkuh nicht,

die, liegend, einmal sie im Wald eräugte,

sich so in sie versehn, daß sich in ihr,

ganz ohne Paarigen, das Einhorn zeugte,

das Tier aus Licht, das reine Tier –.)

Nicht, daß er eintrat, aber daß er dicht,

der Engel, eines Jünglings Angesicht

so zu ihr neigte; daß sein Blick und der,

mit dem sie aufsah, so zusammenschlugen

als wäre draußen plötzlich alles leer

und, was Millionen schauten, trieben, trugen,

hineingedrängt in sie: nur sie und er;

Schaun und Geschautes, Aug und Augenweide

sonst nirgends als an dieser Stelle –: sieh,

dieses erschreckt. Und sie erschraken beide.

Dann sang der Engel seine Melodie.

Благовіщення

Не те, що Ангел увійшов (збагни),

її злякало. Як бува, ясним

промінням сонця й місяця вночі

пробуджені, підхоплюються, – в чім,

в óбразі якому, Ангел був,

обурило її; навряд чи здогад

майнув – що це несе ганьбу

і Ангелу (якби ж то мали змогу

про цноту її знати!.. В чагарях

її уздріла якось олениця –

і враз без пари зачала

єдинорога, звіра, що світився,

зі світла-бо і створений був звір!).

Не те, що увійшов, а що схилився

над нею Ангел й глянув, яснолиций,

так погляд свій в її заглибив зір,

що все довкола раптом опустіло –

і погляди зіткнулися врозгін;

що зрять мільйони, робить й носить тіло,

з’явилось в ній: і лиш вона і він;

вдивляння й огляд, з віч потоки видив

ніде, крім цього місця: подивись –

страшить це. У страху вони обидва.

І Ангел заспівав. І зрушив співом вись.

Благовещение

Постигни, не вошедший небожитель

Ее встревожил так: когда к другим

Луч солнца или месяца в обитель

Так ярок днем, и ночью – недвижим –

Приходит постоянно, так и ей

Лик ангела был близким и знакомым.

Она не знала в чистоте своей,

Как трудно небожителю в их доме…

(Кому измерить эту чистоту?

Однажды ее видела из чащи

Лесная лань, и этот взор следящий

В ней стал зачатьем, претворив мечту;

И воплощенье чистоты обета –

Единорог, животное из света…)

…Не то, что он вошел, но то, что тесно

Лицом к лицу к ней юношеский лик

Нагнулся так, что взгляд его небесный

Во взор ее подъятых глаз проник,

Как будто стал пустыней весь простор:

Людей дела, движенья, мысли – сразу

Вошли в нее одну, – во взоре взор,

Она и он, в глазу – виденье глаза,

Все здесь, а все вокруг – ничтожно! Страх

Ее объял, и у него в глазах

Ее испугу был немой ответ.

Тогда запел архангел свой привет.

За виданням: Райнер Марія Рільке Життя Марії: Цикл поезій. – К.: Українські пропілеї, 2017 р., с. 29 – 33.