Початкова сторінка

Юрій Буряк (Київ)

Персональний сайт українського поета

?

Олоферн

Константінос Кавафіс (переклад Юрія Буряка)

Ось цей, чиє лице на тетрадрахмі

вгорі так сяє, начебто всміхається

його вродливе і тонке обличчя –

є Олоферн, Аріарафа син.

В дитинстві вигнаний із Кападокії,

із отчої предивної домівки,

щоб десь на іонійській чужині

забутися й рости серед чужинців.

О незрівнянні ночі Іонії,

де він по-грецьки без страху до краю

пізнати зміг найвищу насолоду.

У серці завжди варвар і cирієць,

але манерами й говіркою він еллін;

по-грецьки вдягнений, жасмином

напахчене духмяне його тіло

і в Іонії з-поміж юнаків найкращих

він найвродливіший, краси взірець.

А згодом, коли до Кападокії

ввійшли сирійці й царем його обрали,

він розчинявся в розкошах і владі

і зазнавав щодня нової втіхи,

щоб хижо срібло й золото збирати,

і хизуватись тим, і тішитись життям,

на купи дивлячись згромаджених скарбів.

А що було в країні довкіл нього,

його це не обходило ніскільки

(турботами і управлінням краєм,

і всім, що діялось довкіл, не переймався).

Кападокійцями невдовзі був повалений,

до Сирії утік, там у палаці мешкав

Деметрія, не кинувши розваг й байдикування.

Одного дня, одначе, неробство це

тривале обірвали думки незвичні:

він згадав, що рід його по матері – із Антіохів,

та і по тій же бабці древній, по Стратоніці,

а отже, і корона Сирії належить і йому,

оскільки він із Селевкідів майже.

Тут ненадовго він розпусту кинув і пиятику,

й незграбно якось, мов у запамороченні,

удався до інтриг і підступів, щось намагавсь

удіяти, але, зазнавши жалюгідної невдачі,

був знищений…

Напевно, запис про кінець його згубився,

а може, оминула це створіння

історія і, слушно, таких речей нікчемних

не приймати і значення не надавати їм.

Ось цей, чиє лице на тетрадрахмі –

слід молодечих літ його у славі

і поетичне світло його вроди,

така чуттєва пам’ять про юнака з Іонії,

є Олоферн, Аріарафа син.

Олоферн був сином Аріарафа IV Кападокійського. Його матір була донькою Антіоха ІІІ Великого, а його бабця, Стратоніка, була донькою Антіоха II Сирійського. Його покровителем був Деметрій Сирійський, котрий допоміг йому посісти трон Кападокії у 157 р. до Р. Хр. Пізніше він намагався скинути з трону свого ласкавця.