Лист ХVІ

Юрій Буряк

Мій

Вальгію!

Вітання від Сільвана Бура.

У голосі його бринить надія,

що виживе, всіх знахарів підняв би

на ноги, щоб вік подовжили йому.

З його веління парки плели мережі доль

поетам, і не тільки; усе життя я братом називав його;

крім Базилевса Шапа, котрий брав участь

ще в Пунічних війнах, і Сільвана, у мене не було братів;

Сільван – байстрюк, котрого дядько мій узяв

із сиротинця на виховання,

а знайшли його у згортку на майдані альпійського села

й котрийсь з леґіонерів добросердих

підняв його і передав в обоз;

це шлях Сільвана Бура до сиротинця;

видно, боги племені його ввійшли у змову

з нашими богами, бо визнав Рим Сільвана,

і в найстрашніші дні розгулу репресалій у римлянах

він римський дух плекав; тоді Італік ще ходив по термах

і геніталії свої доскіпливо вивчав,

стосуючи до них закони Архімеда

і власноруч перевіряючи на боєздатність; тут

мушу зупинитись; поки що досить, щоб

зрозуміти, хто є хто для мене. В наступ-

ному повідаю, навіщо я про це пишу.

Бувай, не переймайсь поразкою

в ділі (нрзб.) увічнення загиблих римлян.

Тисну руку до першої нагоди (нрзб.)