Лист ІХ

Юрій Буряк

З нововіднайдених листів до Вальгія

Мій

Вальгію,

сьогодні на вино-

граднику знайшов фла-

кончик з-під духів нерозпо-

чатий, відкоркував його – які духмя-

нощі! Була така собі Неера, котра мої

слова стократ повторювала, любощами п’яна:

“Любитиму тебе, аж доки волосся Аполлона здій-

матиме угору вітер!” Пригадую, як ми, кохаючись із нею,

обтрусили дику грушу, яка була, нівроку, з дуб високий! Але після

поразки, коли удар у серце кинджалом Бруту

віку вкоротив, вона леґіонера проміняла на колиш-

нього раба-скоробагатька, володаря імпер-

ських стаєнь. Не на коні, так під конем!

І трясця з нею! У скіфів, кажуть,

є один закон – неер таких

прив’язувати до хвоста

кобили, батіг

по крупу (кобилячому),

і гуляй у степ.

Ти знаєш, після ню-

хання я глянув у брон-

зове люстерко для гоління

і вжахнувся

смертельно-білій

шкірі під губами,

та, слава богу,

змив ту гидь

водою.

Твій навіки.

P. S. (Примітку втрачено).