Лист ХI

Юрій Буряк

Мій

Вальгію,

згадав, як перед

боєм нас Брут до себе

запросив, а потім у наметі

потиснув руку кожному із нас,

мов наперед нам дякував за щось:

за невідь-що – виходило, що за поразку.

Неначе знав щось більше, аніж ми,

хоч я казав його помічникам:

чутки патриціїв потверджуються, перекуповують леґіонерів,

шукають виломів у лавах

ті, хто готує змову.

Нам не закинуть продажності

ані служителі Феміди, ні провідники армійські,

ні римський цвіт.

Нас час творив

і ми творили час,

як вартові на чатах

Риму.

І ми програли,

нас обливали брудом,

живих і мертвих,

і лякали Брутом,

котрого ми любили як солдати.