8

Юрій Буряк

А той ставок водою був налитий сонячного світла…

Т. С. Еліот

Покритий ряскою у заростях старих дерев бузку,

Де рай був для метеликів ендемних, тут все було

Едемне, і вписувалося до Червоних книг ще

Спервовіку. А той ставок водою був налитий

Сонячного світла. І того року на чужині далекій

Померла та, котра в сітківці ока носила спомин

Про осушений ставок, що співи пам’ятала

Вимерлих пташок, занесених до Книг червоних,

Щойно опанувала слухом світ і розрізняти

Почала тонкі відміни – гру світлотіней у нічних

Алеях, плями й звуки родинного маєтку у степу.