Візія Етрурії

Юрій Буряк

Може, тому й не вижили, що – етруски:

золота стільки ж, як і у римлян, ремесла,

мова, архітектура на тому ж рівні,

і навіть вищому; в шкіру втирають мускус

етруські дівчата завойовникові кремезно-

му. Жодної пісні! Лише для Аїду тіні.

Інші виживуть, пристосуються, асимілю-

ються, «варварські» мови на римський лад

зазвучать навіть десь на Боспорі,

куди за Арата мапою Понт розганяє хвилю

від егейських узилищ, бунтівний Мітридат

поборсався для годиться, і його укоськали в морі.

Може, тому й не вижили, що були непідкупні:

золото по некрополях, відбитки витких троянд,

колісниці із вояками прикрашають фамільні склепи,

нездоровий рум’янець нагадує плями трупні…

вершник останній свого розвертає коня

й западає у безвість неба, води і степу.