4. Елегія

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

“Far buon tempo e trionfare”

“Я мрії всі забув тих давніх літ”,

був од гонитви їхньої шалений ритм,

я мало що здобув. Та інший був

похмурий вітер, що зривав із віт

листки прив’ялі – так життя веде

людей – попри земні шляхи й дрібні діла.

. . . . .

Я довго жив, й помер у цей ось час,

В житті я помирав уже не раз,

Та лиш одне я в нім угледіти зумів:

Світило наше зло розкриє нам,

Та мряки не розвіяти пісням.

Сьогодні – чаша. Завтра – вже не наше,

Над ним не владні, рветься з наших пут,

Тривоги тут – даремний струс повітря;

Меча, що там, не спиниш тим, що тут.

Бо дія тьмарить думку, а думку – бачення,

І правда – компас, на якому

Кожна точка – полюс, а отже, марні

Всі спроби випрямляти шлях до правди,

Для ствердження добра і всіх чеснот.

Без сонця й бадилинка не зросте,

Та вічно зеленіти неспроможна.

Є час для всього, та ніщо не вічне!

Любов, бажання, приріст і чесноти –

Все проминальне – колеса не спиниш!