12. Au jardin

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

О ти, яка так високо,

ти, що схилилась там

З балкона із бурштину у кобальтову ніч,

Внизу я поміж піній,

Між невисоких піній, послухай-но мене!

“пройшовся блазень садом”.

Чи справді він? Гаразд, від

Вашої любові в безвороття

Дорога ця, о Леді;

Нічого я не маю, окрім пісень для вас.

Стовбичу я серед земних доріг

Й кажу, що це життя гримаси,

Бо не зможу й двох днів насилити

На нитку, і це засмучує. Я був

закоханий лиш мить

Там, потойбіч місяця,

закоханий лиш мить,

а може, навіть більше.

Вона ж кружляла, як метелик пурпуровий поміж троянд.

О, знаю я, що ви, жінки, “племен інакших”,

І все владнається

До свята.

“Пройшовся блазень садом”.

Чи справді він?

Перегук з Єйтсом. У Паунда, на відміну від Єйтса, герой (П’єро) не збирається помирати в ім’я кохання.

Лист на сайт