Alba innominata
Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)
З провансальської
В саду під живоплотом золотим
Владарка моя бавилася з любим,
Аж враз: “передсвіт!” – калатає дзвін!
О Господи! Зоря невідворотна!
“Чому скінчилась, ноче? Й ви, моє
Кохання, залишаєте солодкі
Обійми? “Зблиск!” Передсвіт настає!
О Господи! Зоря невідворотна!”
“Мій друже любий, вірний!.. дай вуста!
В долині вже пташки защебетали!
Я так люблю, я так ревную, та…
О Господи! Зоря невідворотна!”
“Мій друже любий, ніжний, знов сюди,
В сади оці, де спів пташок лунає,
Повернемось… ріжок… ти чуєш? Йди.
О Господи! Зоря невідворотна!”
“Дух дальніх див, небачених морів
Я пив із вуст Коханої моєї,
Коханої моєї і зорі.
О Господи! Зоря невідворотна!”
Заувага
Поштива леді сповнена чеснот
І багатьох краса її вражає.
Не зраджує вона кохання цнот.
О Господи! Зоря невідворотна!
Примітки
Варіант перекладу:
Alba innominata
З провансальської
В садах з козячим листом золотим
Володарка моя щебече з любим,
Та ось Зоря летить гінцем лихим!
О Господи! Схід сонця неминучий!
О Боже, в ніч, цю ніч, Зоря летить,
Кохана, чи покинеш ти обійми?
Зоря крайнебом креше. Сходу мить!
О Господи! Схід сонця неминучий!
– Тебе люблю й любитиму! Вуста!
З долини чути – вже птахи щебечуть!
Люблю й ревную. Безум й чистота!
О Господи! Схід сонця неминучий!
– О любий, ніжний друже, знов сюди,
В сади повернемось, де спів пташок лунає,
Допоки не почуємо з дуди пастушої:
Схід сонця неминучий!
– О, дух країн незнаних і морів
Я пив із вуст коханої моєї.
Так! Я любов’ю й радістю горів.
О Господи! Схід сонця неминучий!
Заувага
Поштива панна, чарівна й без поз,
Що багатьох краса її хвилює,
Коханню вона віддана всерйоз.
О Господи! Схід сонця неминучий!