2

Юрій Буряк

Бара-

бан з перкусією,

вибивання дзвінких ностальжинок,

подзвіння пружинок,

ластівок лет,

заграв

над селом Василя, Петра, Григорія і Марусі

сходження, і валет

випадає на дальню дорогу,

янголи пролітають

у снах трьох прочанок

в епоху

початку

пере-

мін, з відлигою

фотознімки щодалі промови-

стіш, форма підкови

входить у яв

перед

скреслими ріками, де над кригою

вітер весни буяв

56-го, Будапешта

з танками, на бруківках

понад Влтавою в Празі

і те ж тут

наразі

у сім-

десят третьому –

до ебістських застінків не вперше

доноси мережить

маляр і друг,

кусень

сала фігурує поряд з портретами

взятих ним «на пору-

ки» (в лапках), та дехто помре від опіки (без лапок),

доля, проте, примхлива:

як жертві репресій

шпику –

пепсі

і плаття.

Ні, дзбан з горілкою

не зарадить, хоч би якої релігії

ти був, «друже».

Блиск еполет –

татям

начищаєш зірки, Отче? Самарою і Оріллю

зведений Назарет

і з хреста зняті, біля порогу

Отчого, Ненаситця, –

лещатами по чатах!

За рогом

хрещатим.