1

Юрій Буряк

Це бій,

що розриває тишу,

бій паличок у час тугий,

мов шкіра барабана,

час дріботінь дрібних і час громів у звишах,

блискавок розривів,

полум’я дуги,

нірвана,

ніж у спів і

рана,

час викидів із надр і з кратеру вулкана,

час паузи перед ударом

жал, спалах жару,

шал

старий,

що у тираж не вийшов,

чи це двійник нічий,

ба, інше горб сутулить

над бубоном і тарілками, не над віршем,

словом тим, що душить

вранці і вночі

під дулом,

дробом, тушем;

куле,

куди? – комар не пролетить, а з Барнаула

експрес щодня вгинає колій

вісь, у Божій волі

аз

єсмь, аз

єсмь, неперебутнє в міфі,

куль більше в барабані, час

відтворить стиски серця,

чи блискавки, що єсмь думки й судини у розривах,

наче випад в осад

вимучених яс,

комерцій,

зирків скоса

смерті,

слів, мови предків, що як душі мертві –

хай спуск, але в литаврах слалом,

шал вищим балом

шкал,

авжеж,

вони покажуть глибше,

креш з бронзи тарілок і меж

утробні тулумбаси –

в космічному оркестрі їх не чути, іже

виплодив тапірів

час ваш, людожер,

гримаси,

хрест на вірі,

маси

ваші, блюзнірів, траурні прикраси,

хай рве сей сухозліт ударник,

рве звуком парним

вер-

дикт: аз

єсмь, аз єсмь, аз єсмь, аз єсмь…