Орільська течія

Юрій Буряк

Магічна течія, бистря твоя, Ореле,

Швидке спливання вод – від плинності гіпноз,

І мить, найкраща мить, вона вже там, о леле,

На травень і Оріль замутнене вікно.

Гладінь і золоття плавучої поверхні,

Під берегом у вир сполучником «якби»

Потоплена давно з відстроченням повернень

Камея з бурштину у затінку верби.

Там повінь по весні зриває базалуччя

І туші кабанів і стовбури дерев

За бистриною мчать, і я, бо твій заручник,

Обожнювач глибин і течій сюзерен,

Твоєї чистоти довічний охоронець,

Перебиваю ряд реальностей, видінь,

Щоб магію твоїх дзеркал і волоконець

Перевести з очей на часову глибінь.