Виходячи з тіні

Юрій Буряк

Настав той час і день, коли дими і рими,

Зібравшись ув одне, нагадують лелек,

Коли на полюсах, де прихисток голимих,

Обвалюється лід з торосів літ, але

Ведмеді-мандрівці ідуть як пілігрими,

З материка старці, бо десь є та обитель,

Що обіцяє їм рятунок і життя,

Тому одні й летять у вирій, щоб вціліти,

А інші йдуть і йдуть, бува й без вороття,

Щоб зачепитись там, де є ще змога жити.