Осінь олігарха

Юрій Буряк

В саду над плесом вистояних вод

глибінь веде у задзеркалля

життя, що розчахнулося, як рот

екзистенційного провалля,

і протинає плеса глибину

зелена гілка молодого дуба,

пронизує летючу бистрину

сталевим лезом льодоруба,

що підіймає спогади із дна,

крилом торкаючись намулу,

жене обличчя бистрина

в розкриту пащу Вельзевула.