1. Іван

Юрій Буряк

Перший прийшов і каже: «Я давно вас не бачив, брати

і сестро; як ти, Дмитре? як Грицько? як Марія?

як наш батько Василь? чи живі наші сестри

у других? як багатосиновний наш рідний дядько Федот?

я поранений був під Одесою, вибуховою хвилею на дроти

мене викинуло з кабіни, потім осколками батареї

нашої наскрізь прошитий, потім перші і другі мої палімпсести

закріпив із ворожих позицій станковий кулемет.

Як там доня моя Оленка? як Оля, все жде?

Кажуть, чутки про мене доходили, що я живий; кажуть,

бачили в якійсь веремії на велелюднім базарі…

і не відсохне ж у них, просторік, від брехні язик!

Потім крук прилітав, потім чоботи зняв із онучами мародер;

потім в окопі мене зарили, відступаючи, наші;

Дмитре, ти пам’ятаєш, як ми з тобою із Божедарів-

ки їхали в гості до батька?.. Який, нагадай, то був рік?»