«У підвалі-фотомайстерні...»

Юрій Буряк

У підвалі-фотомайстерні – неґативи, ню, сигарета,

на тій фотці ти – мов коханка Цезаря, або королева Єлизавета

чи Вікторія, об’єкт мого розпачу в об’єктиві. Фотосесія.

На стіні – молодий Коротич (виступ на вечорі шістдесятників), сепії

та ікони; решту, каже, пограбували,

друг Некрасова і фотокореспондент АПН, власник підвалу

Володимир Григорович Шурубур

на вуличці у кінці Круглоуніверситетської,

на горі, під прямим кутом від Бессарабки, і по-німецьки

щось додає про себе; надворі лютий

або початок березня, друг мій Мих., не скутий

забобонами, дозволяє жарти собі про кульгавеньку качеч-

ку, гурт наш схожий на компанію із новел Боккаччо,

та і час непевний у передчутті чуми, ілюзії,

з новим ренесансом пов’язані, протипоказує музі –

в нашій Скіфії, в усі часи, рівновіддаленій від метрополії,

де за текст основний завжди важливіші схолії,

незалежно, в якій імперії відбувається дія –

чи то є мегадержава Вікторії, чи монстр Росії, чи Рим або Візантія,

яку поглинає Османської Порти полоз із серпи-

ком на голові, те, з чим добре обізнані твої предки – серби,

і тому, хоч би як ти там не прагнула неба,

все намарно, актуальнішим залишається тут занепад.