Київ. Початок 50-х

Юрій Буряк

Фантасмагорія

Лампіони на ліхтарних стовпах із гербами

імперії і провінції, її складової,

гранітні пишноти й бики металеві, лобами

один до одного обернуті, прикрашають браму

входу в передпокої

до колгоспного ринку, де ріг достатку

з плодами раю по вінця – полішинелі,

що осанну співають народів батьку,

той пливе над свинячими тушами і дарами ланів до Хрещатика

в кітелі із дебелим

торсом, як і належить генералісимусові, орденами

всіяному – мислимими і не-мислимими, навіть у піднебесній,

спортсмени-велосипедисти з плакатами на велосипедних рамах

з клонованим вусанем і білими прапорами товариства «Динамо»

співають «і тот, кто с пєснєй…»

Пахне бузком у парку, знову цвітуть каштани,

парочки – вишиванки на парубках, у крепдешині дами,

з домішкою «Красной Москвы» «Шипр», «Ландыш»,

і Чкалов, а не Чехов, скажімо, з планшеткою йде від фонтана

теж до Сінного прямо;

в сутінках вечорових награші патефона –

хор хлопчаків і Бунчиков, Лемешев і Утьосов,

класик замріяним поглядом дивиться із балкона,

як до казарми крокує вишикувана колона

сталінців у матросках;

від весняного повіву шелестить незавершений допис,

муха зелена крапку ставить за словом «Сталін»,

гасло, карбоване злотом, вигуком «хай» окільцьовує опус,

проступає в останніх променях сонця Коби

профіль на портсигарі,

сходить ніч на Київ, темна, як боротьба в ідеологічних окопах.