8

Юрій Буряк

У листопаді зі Скориком,

ще з маланчу-

ківських часів опальним журналюгою

(тоді саме в КоЗи він вигравав процеси)

і з серцеїдом Жориком,

що зробив коханкою власного кардіолога,

їдемо на Петриківку, в голові – архітекторка,

що в проекції мала б сприяти ерекції,

але поки що глухо.

Все, що було дорогим тільки для ваc, –

під колесами джипу і з вікна його:

компаси розмагнічено, з ікони сповзає левкас,

на порозі хати стоїть ловелас,

а в хаті чужа полюбаска робить ковбаски

зі страченого кнура і продає за бакси;

вчора була це гра, а сьогодні трагедія,

котра, як вичинка, шкурки не варта,

яка з нутра нутрії показує всю абсурдність

порятувати щось, вихопити з вогню, абощо,

замикання в 1000 ват трощить

усе, що було найдорожчим,

з перемінним успіхом струму чи

змінним наголосом, як-от: курва – курва.

Тільки хлопчик, який тебе жде,

ти знаєш, якого ніде

не сховаєш: там, у «Чайній», де найкращий делікатес,

консерви з горбуші, прострочено,

і куди ти, як до аборигенів Кортес

чи, навпаки, як до конкістадорів пернатий вождь,

прилітаєш щодня й щоночі, у сніг і дощ.

Та немає того, хто належно це поцінує

чи хоча б за це тебе поцілує;

є непевна якась перспектива, і та не твоя;

є дорожна карта зі знаком крипти –

скарабеєм, який визначає, чиє ім’я

над гординею дурощів маякне як прапор,

десь у небі винищувач Богу рапорт

віддає, пілот, і йому підтакує теща твоя, комуністка,

а на персті з молитвою в церкві Миколи Притиска

ти віддаєш вудила й кінці, і Богові душу. Так-от,

Гермес Трисмегіст, де ціпок твій і твій кадуцей!

І куди він поліз і звідкіль він виповзе, скарабей?

Півнем прокукурікає і зустріне вранці тебе

жар калинових кетягів, з куща ка-

лини півень над хатою петриківського майстра Панка

чи корзина з дровами на подвір’ї з коровами.

– Нате, суки! Це за отця вам, а це за сина! –

Іскри з вогнища підіймаються чи гонконзький грип.

Де Микола? Де його клятий гриб?

Ти мовчиш до хрипу, ти так захрип.

Так скажено стрибає у градуснику стріла.

Стриптизерка під церкву з труби сповзла.

– Як із гуся вода. Як любов козла.

– Та нехай їй трясця (нехай хоч біс).

– Батько ж у неї не комуніст.

– Щоб вогненна злива, вогнем лиш із

грішниць випалюють гріх.

– А ціна тобі в день базарний гріш!

– Ти диви, щоб тобі не було ще гірш!

Ну, куди вже гірше гонконзького грипу.

Ляж на заднє сидіння джипу й лежи, чуєш? Типу

мрець на марах і ані рипу,

ні сліз, ні сопель. Повертай назад. Бачиш, сніг? Сніги.

– Друзі де ж твої? Де?

– Друзі?

– Рідні де? Та де ж твої друзі, пень? Тут самі вороги.