Точка друга (жіноча)

Юрій Буряк

Він не повинен знати про Ватерлоо,

ні про мацу, сам об’їдався пловом,

про готелі в Польщі і на Родосі

(до речі, як правильно – може, Родосі? – я не знаю досі),

за 10-річку шлюбу не спромігся на золотий браслет,

а цей – за тиждень, всього лише за мінет.

Та як сталося це, я сама не знаю,

може, хлопці вкинули щось до чаю,

але в того й другого є переваги,

чи я їх, чи вони мене причарували, маги;

як крутила, так і крутитиму ним,

думала я, але як тоді бути з малим?

Та не перша й не остання… Нічого святого?

після першого й другого треба йти було, йти до Бога,

під вінець, Гіменея скріпити узи,

може, вціліли б і не відкрились шлюзи;

все згоріло, як тато казали, «доцю, либонь»;

і ось: під гітару співаю, з хвостом дюгонь.

Не було у мене ніяких чеченців,

був один «хахаль»-вихухоль, два роки до пенсії,

високопоставлений член Кабміну,

та йому я швидко знайшла заміну.

Не хотіла ні зовсім, ані напів

позбавляти життя його… він багато пив.

Іноді це доходило до маразму,

а мені хотілось тоді оргазму,

і його я зазнала, та не з тим, а з кузеном,

братом у других, молодим спортсменом.

Той не був українцем, а був напів…

рідне місто його тепер Тель-Авів.

А до того був Дніпродзержинськ,

де живуть тепер шлюхи самі й бомжі.

Я сказала батькові: «Тут я буду жебрачкою»,

і як принц у казці, з’явився мачо.

Не відповідаючи на зайві дзвінки,

я порвала з моїм тоді всі зв’язки.

Хто телефонував і погрожував смертю?

Мій тодішній багато пив і, будьмо відверті,

що він знав небезпечного? Те, що я описала

кайф з коханцями? Так цього ж замало…

А до того ж, у минулому комуніст,

він не знав достеменно про мій від’їзд.

Я була молода. Я була вродлива.

В мене була така перспектива!

З першого погляду закохати

ноу проблєм льотчика чи дипломата.

І я зрозуміла: врода – це капітал,

а цією вродою володів марґінал,

тьху, і я вирішила: вкладу свою вроду в мрію.

Американську. На фіг його в Дніпрі я

потоплю, замочу, як зигзиця в Каялі, шерше ля юда

замість шерше ля фам, і – ось вам! – сталося чудо,

мачо мій, довгоносик, нас перевіз

так я пустилася берега в навколосвітній круїз.