XII Au jardin

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

О Пані, яка так високо,

яка схилилася

З балкона із бурштину в кобальтову ніч,

Я поміж піній унизу,

Між невисоких піній, почуй мене!

«Он блазень у саду майнув».

Невже то він?

Гаразд, кохати Вас – шлях лиш в один кінець.

О, моя Пані, я не маю анічого, крім пісень.

Стовбичу посеред земних шляхів

З чиєїсь примхи, яку зву життям,

Не можу і двох днів насилити

На нитку (такі вони несхожі), і це

Засмучує. Я був закоханий лиш мить

Отам, при місяці,

я був закоханий лиш мить

Чи, може, трохи довше.

Вона ж літала, мов метелик рожевокрилий

Між троянд. Я знаю, ви, жінки, «племен інакших»,

І все владнається до свята.

«Он блазень у саду майнув». Невже то він?