ХІ Au salon

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Її похмуро-чарівна

Загонистість так само люба,

Як жарти з перцем.

Вродливіших за неї я не знаю.

Коли поезія зійде з небес до фактів,

І злинуть наші душі в Небеса,

де їхня батьківщина,

Тоді і справи наші в кожнім акті

Постануть і чинитимуть свій суд;

Вважаю, є десятків зо два істин

Із неспростовних, що весь час при нас:

Чай в тім же місці, в той же час

(Куди нас дійсність завела!).

Чай. До біса!

До дідька всіх царів. Пий чай!

За чаєм успіхи оцінимо і справи,

Помиями обіллємо всіх тих,

Кого не переносимо на дух.

У сварку встрянемо, хортів на смик

візьмемо, щоб гарчали,

як Роджера де Коверлі собаки.

Се є винагорода нам за труд,

sic crescit, себто се gloria mundi:

Се коло, що не більшим є за трьох,

Котрі миліші нам за решту,

Та купка, чия думка важить більше,

Ніж aegrum vulgus, що роззявить пащу,

І, тхнучи перегаром,

вихаркуватиме похвалу.

Цілком конкретних кілька є речей –

ці меблі, милі серцю, ця домівка.

Є кілька звичних точних форм, нарешті,

які лише потверджують марноту.

Роджера де Коверлі – Персонаж Дж.Едісона («Спектейтор»).

sic crescit gloria mundi – Так зростає земна слава (лат.) – перероблений Паундом вислів Sic transit gloria mundi (так минає земна слава).

aegrum vulgus – Хвора чернь (лат.) – так у праці «The Spirit of Romance» Паунд згадує італійського письменника доби Відродження Дж.А.Аугурелло (1440–1524), де твердить, що його «аegrum vulgus» («хвороблива юрба») ще більш зневажлива, аніж «profanum vulgus» (безмозка чернь) Горація.