VIII Горіння

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Як грати не в одруження й подружжя,

В Провансі знали.

Як грати не в дари, угоди, замки,

В Провансі знали.

Упам’ятку нам те, що вам і не присниться,

Ми є безсмертні й – водночас – минущі,

Проходимо крізь ваші перепони

і кордони.

Про це в Провансі знали;

І вся премудрість Уасина саме в цьому:

Прорватись крізь тенета годин і днів,

Де час до зерня усихає.

У цьому незбагненнім світі

Ми діткнемося Вічного Життя й любові.

Отой туман од світу, що зникає,

І вас, і все, що окрім вас, ми знали.

Грання не у весілля і подружжя,

Грання не в посаги, угоди, замки –

На дні і ночі, й знуджені літа,

Погаслі погляди і сивину.

Є музика сильніша, чисте світло,

Де час займається з вуглин безсмертних.

Ми не вигнанці з тисячі небес:

О, багатьох божеств ми бачили,

Створінь інакших, дивовижний світ,

Берилові узвишшя, площі з хризопразу.

Сапфір Бенакус, у хмаринах

Твоїх природа перевершує сама себе.

Невже є ті, хто, дивлячись на тебе,

не ймуть ще віри?

Опале у серпанку, о перлино вічна,

О темна таємнице з променистим сподом

У всіх одмінах, знаю, ти – моя.

Якщо я похитнусь чи зрадить дух,

Чи схоплять мене, зв’яжуть – що завгодно,

Там ти мене знайдеш, о ти, те зло,

Яке стоїть біля моїх воріт понуро.

Кажу вам – ні, мій дух не тут, він дивний.

Не вимагай від мене губ моїх, облиш:

Не з роду смертних той, кого ти бачиш.

Угледівши мою розмиту тінь,

Побачивши у дзеркалі відбиток миті,

Скло чарівне з порожніми очима,

Не називай їх мною: я там, де ти.

Хоч в око встрель, не бачиш, я вислизнув.

Уасин – Французька транскрипція імені Оссіана.

Сапфір Бенакус – Так називали озеро Гарда Вергілій, Горацій і Катулл. Benacus – латинська назва озера.