9

Юрій Буряк

Крізь аркаду вгору на сходи входить боспорський демос,

смолоскипи вияскравлюють клапті тунік барвистих,

тінь Деметри проходить, як протяг, окремо

від святих в екстатичній уяві Климента чи Трисмегіста

Гермеса; мріє в далечі острів Левка, і майже поряд – Березань і Тузла,

пахне водоростями морськими і розлито в повітрі жіночність,

у гутному склі мікенських майстрів чебро-оливо-безмертникові парфуми

парфумерів із Лесбосу, й небеса – як води проточні.

На горі Мітрідата час під бровами Зевса сходиться у новий мілленіум

і усмішка Баніоніса зливається з рисами старого Євпатора-

переможця перед храмом дорійців; він, як жрець, руки склав для моління

богові гіперборейському, щоб замінив галери на іншу каторгу

аборигенам, зма?люються затоки, ширшає обрій Во?спора,

сходить Веспер над шумом Гомерових строф у Німфеї

і над просторами вздовж сельбищ, мо?ря покраяними узором

понад усім із владичним жестом – Зевс, Гея

правлять служби сімейству з Олімпу, смажать овнів,

боспорські гони амфітеатром охоплюють керченські порт і бухту,

з часів Демосфена актори і громадські оратори невиліковні –

лікують місто катарсисом від бруду попсового й брухту.

До 1 (першого) року н. е. воно існувало вже сьоме століття,

і зараз на березі син мій змагається з хвилями року

2000-го над часоплином, літо, від спеки і млості з тінями боспоритів

зливається постать сина, і корабель западає за обрій.