Початкова сторінка

Юрій Буряк (Київ)

Персональний сайт українського поета

?

2

Юрій Буряк

Далі дорога ішла вздовж “посадок”, восени – в чебрецевому

дурманці, ну, а взимку, взимку тут перекинувся джип…

знову подумалося у зв’язку з Ігренню про поетів дніпропетровських –

Грипаса, що з божевільні втік, Кобринського, якого брали на облік,

а він вітрину розбив антикварного магазину і викликав “пойнятих”

і журналістів, щоб засвідчили, що злочин вчинив абсолютно здоровий тип,

Аліка Демерджі, його батько, румей балаклавський чи грек маріупольський,

вірші писав українською мовою, а в Криму є гора така, з назвою Демерджі.

Наша машина вилетіла під Запоріжжя з мелодіями не нашого фольку, а джазу

негритянського, ми летіли, аборигени, вздовж Хортиці і понад дамбою ГЕС імені

Леніна, чути було запахи металургійних димів і знайомого газу

на кшталт дніпродзержинських мегавелетів – Азотно-тукового і Коксохіму,

а картина вражала – більше уява, аніж реальність: скільки підвод з каміняччям

гатку оцю громадило, щоб уживити у серце козацьке плани чиїсь генеральні,

перетворивши на світ підводний те, що нас (і націю) на землі тримало.

Місто – чистіше за наше, ми це одразу відзначили: атавізми совковості у вигляді

сталінських колонад і порталів

відтінювали фантазми підприємливих гендлярів і нуворишів,

лампіони американські і пишноти східних сералів

дико заклинювали теперішність агресивну на дубуватому вчора,

тільки деінде шлях повторював природний вигин ландшафту

і натякав на приховану в надрах пригнічувану красу,

“Мотор-Січ” – монстр Степової Еллади – з дніпровськими водами газ і нафту

закачував у системні блоки, цистерни і труби якогось там ЄЕСУ

чи в якусь іншу безрозмірну ковбасу,

чи в сосиску, з рекламних плакатів жіноча білизна з фасаду мобілізувала сили,

безкоштовні кондоми на автозаправках підбивали від вражень під ними риску,

на що водій зауважив: “У наш час таких трусів жінки не носили”.

А десь тут лежав у лікарні мій брат, у реанімації,

його вируб не бажаним був для мене (і нації), я зателефонував до палати

смертників і прорік: “Достоповажний Учителю, папарацці

дозволу не потребують”. А він відповів: “Будеш у Ялті, купи гранати”.