«Після Чорного грудня було Різдво…»

Юрій Буряк

Після Чорного грудня було Різдво

і кололи тоді кабана;

колія погукали, завалили кнура на солому

і багнета під груди зашилили на

додачу до п’яного ґвалту; пливло

все в очах і двоїлось, у тому

сам був винен: якби не вона,

то нізащо туди б не поїхав, бо

не годжуся на вбивцю тварин;

той кабан виривався, збив мене на дощане помостя

(я сприйняв це як символ – упав лиш один).

Кабан вирвався і, кривавлячи сніг, за любов

до свинячого сала удався до помсти:

заревів до повалення стін

в єрихонську трубу, і вся тічка за ним

подалася під тин, на город;

матюкали його, проклинали кабанячу матір,

та з паркану в куфайці пілот

на хребта йому впав й завалив,

і тоді кабана цього знов потягли на розп’яття.

І кололи під серце. Засунувши кляпа у рот.