4

Юрій Буряк

Там було більше статуй,

Деякі з них просіли у ґрунт,

А одна впала на гру-

ди, й голова відкотилася в затінь.

Густота хмар була майже такою,

Та перспектива губилася серед алей,

Захаращених тамариском, барбарисом і левкоєм,

Було значно темніше і, як на болоті, скрізь ріс алтей.

Ти зайшов далеко в спустошений терен,

Ніч тебе зупинила чи колючками терен,

І раптом на цю ж алею в’їхала багатотонка,

І алея прогнулася під кутом униз,

А за хмарами в просвітах далина бездонна

Понад склепом хилилася на карниз.