25

Юрій Буряк

Се не пишуть у прогнозах, навіть в екзит-пулах

Се не в змозі узаконить Пауль Шарк, акула,

Се не в моді, се не в моді,

Се приходить часом в кумпол

Із підземним гулом.

“А Україна навіки, навіки заснула.”

Віє вітер з України, із міста і з поля.

“Все замовкло. Нехай мовчить.

Така Божа воля.”

А було ж! Було: горлали.

Із Кремлем дружили.

І з горла, було, алкали во здрав’я горили.

Говорила, гомоніла, у Дніпро стікала

Кров мільйонів слабосилих, голодом приспалих.

Сатаною обрядили Кобзаря-пророка,

Шмарклі вішали на нього – сталінське бароко,

А тоді з глухонімими у часи брежньовські

Говорив Тарас з хохлами тільки по-московськи.

І тепер його, солдата, ставлять знов під дуло.

Какась ета нє па-рускі, как би нє прадуло.

“Все замовкло. Нехай мовчить… навіки заснуло.”