Ейдос вселенський

Юрій Буряк

Плотін завмер ейдосом у вселенській Душі, логоси завереміїлись під смарагдовим небом над ураганом “Сенді” і моїм одиноким сином у корку під Апаллачами.

П’ятизіркові готелі напружили вікна і спалахнули одним, – з номера, де мав опинитися Я.

Моє еgo зірвалося із коліс і полетіло від пам’ятника Шевченку у центрі Вашингтону автострадою до Пенсільванії.

Великі ангари Споглядання обернулися на велетенські джерела людських споглядальників божественної безмовності.

З пивниці витягли ліжко в окрему кімнату і налаштували навігатора на всі галереї Штатів, включно із Метрополітен-Музеумом, малими й великими арт-галереями;

Паунд, Беррімен і Джеферсон, Уоррен із Гінзбергом полетіли за Керуаком на божевільному автостопі чиказького трокера;

На майданчику у вашингтонській кнайпі джазові ритми американської меланхолії; континент, залитий вогнями; вогняні сталактити Великого Сяйва; хвилі енергій від Тихого до Атлантичного.

…Все це урвалося в Ambassaids Unated States на Sikorskogo street 4, біля вікна 25 на співбесіді з Розою Землячкою з парабелумом у дерев’яній кобурі.

[знаки]

візія перша: трибуна, новий лідер спілчанської секти зачитує вирок:

ти повинен… від імені нашого полку… заслуги… перед нами всіма… розстріляти.

візія друга: літак пролітає між Ісландією і Greet Britain і в літаку зупиняється серце…

голос друга нагадує голос брата, день поминання, відльоту енергій, ейдоси смерті. Метеоритовий дощ моїх візій згорає в земній оболонці.