«Доки думку свою він тримав у форштевні...»
Юрій Буряк
І молюски виповзли прадревні…
В сутінь крукової непогоди –
Злом колісні, землю ріжуть.
Барка
Доки думку свою він тримав у форштевні,
доки різав скиби зі світла його корабель,
між Землею і Сонцем снував скарабей,
виповзали молюски з морів прадревні.
Злом колісні, різали землю молюски
в сутіні крукової непогоди;
не було гордині у нього, ані погорди –
тільки й того, що морських алюзій
дещиця проти заліза, молюсків і круків
і в сюрреальність із Богом ухил,
із візантійського степу й черги могил*,
що здіймаються одна по одній, океанські хвилі
під тисячосвіччям Стожарів на довгі милі
зі свічниками над океаном сторожових світил.
* Посилювана виплодом ностальгії,
видінням Оранти, фелоні і панагії.