«Вони, як чорти над казаном...»

Юрій Буряк

Вони, як чорти над казаном, давили його баграми,

Гаками і кочережжям, лещатами і щипцями,

А він від вогню тріпотів і дригав ногами,

Попелом проси?пався крізь решітку до ями

В жахливих конвульсіях, пузирячись і текучи смолою,

Причавлюваний і затискуваний структурами пилорами,

Жолобами струменіючи з потоками лою,

Пір’ям, волоссям смаленим, паленими кістками.

Вони його планували викинути з гелікоптера,

Розвіяти з урн, знищити паки стерво –

Так і зробили, а він пішов в очерет, у трави

Буйно, в ліси, діброви і відродився знову

Й знову на нього накинули полум’я, але він був нестравний,

Фенікс Нашої Мови.