Парадиз

Юрій Буряк

Ув’язнення до запиту – у райський

сад, парадиз. Корілопсіс китайський

й шипшина Роксбурга – розквітнуть й опадуть,

межу тисячоліття перетнуть

ці хеномелеси, каштани, ялівці,

застругані розкришить олівці

час, і нічого не напише

той, хто чекає, з тим, що грифель крише.

Де пелюстками сакура розквітне,

де втілиться в насіння перелітне,

перетече у прожилки рослин

все те, що написати мав би він.

Скупар, він не віддасть його юрбі,

його душа згорить сама в собі,

ба навіть шкаралуща від горіха

маньчжурського – мала для нього втіха…

Для вивірки мов забавка вона.

Його ж канон – дубів деревина.

На радість всіх собак з усіх околиць

він молиться дубам як богомолець;

у несобак це викликає злість,

та віра в те, що від заміни місць

не похитнуться видові устої,

все зводить знов до істини простої:

ніхто ніколи вже не відповість.