До статуї

Юрій Буряк

О, статує! Ну, що, піонере призову 1955 року,

як тобі там ведеться, в засвітах Незалежності,

чи далеко ти відійшов од батькового порогу,

що поробляв за часів

нових президентів і старих генсеків, нпр. Хрущова і Брежнєва?

Де твоя сурма, де барабан і червоний галстук?

Чому замінив ти горн на гонор

“комуноманіяцький”

і чим заповнюєш тишу своєї робітні?

Чи давно ти на пенсії, які довелося долати пастки

в житті і чи не поміняв ти прізвища і професії, орієнтації, чи досі ти

звешся Вітя?

Чи не подумуєш ти, що пора зливати,

підбивати бабки і підсумки, ревізувати,

якщо, не дай Бог, писав бодяги,

позови, доноси чи наклепи, свою спадщину, якщо таке є,

і виносити з хати

бруд, який тут залишили пилові бурі і паротяги?

О, статує! Ну, що, піонере призову 1955 року,

як піонерив ти, себто піарив партію невмирущу, вождів, хто

переполох виливав тобі, хто рятував тебе од переляку,

чим ти плакати до Дня Революції малював – квачем чи

якимось віхтем?

У скількох революціях ти брав участь,

скількох рухів і партій ти є ветераном,

чи дерибанив каси під час виборів до місцевих рад,

чи національний набуток

беріг і охороняв од злодійського ока, чи доля прана

не зводила із лихим і чи він тебе, бува, не поплутав?

О, статує! Ну, що, що, піонере на сталевій нозі арматури

із рукою відбитою (і не в Празі, і не в Афгані?) не в Чечні, ясна річ,

що ти посів, піонере, окрім гонореї чи сифілісу,

з носом проваленим в’язень культури,

якою пишаєшся, серед олігархів, джипів, кліпів та інших

“денаціоналізуючих” аксесуарів?

Чи перетинаються шляхи мутацій і еволюцій із фентезі

під час полюцій,

чи вплинув клімакс на здатність до ерекції і оргазму

і чи бувають галюцинації на ґрунті алюзій

у вигляді витягів із доносів, позовів, наклепів

і чи є похідним це тільки і виключно – задавненим сифілітизмом –

однокліткового маразму

старечого ленінського? Ну, що, піонере призову 1955 року,

пора міняти гіпс на бронзу, брати скатку з вінком, транспарант і

“кроком руш!” на Алею Слави,

ти вже виріс давно із штанців піонерських, бомжацьких,

пенсіонерських,

та й взагалі одяг твій схожий на сподні якоїсь шалави

бозна якого крою загадкового етносу,

треба ставити ще один постамент біля твого, облупленого:

Боже правий!

твій горн гонористий і її труба звучать подібно до епосу

і – все буде добре (всьо будєт харашо!). Якби тільки вас не вкрали.