1

Юрій Буряк

Вело-

сипед, пе-

далі крутиш,

за будку трансфор-

маторну, ліворуч уздовж

садків прямуєш на Патівку,

від квіту і до стиглих ягід петрів-

чанки, горіхи, яблуні, знайомі мор-

дочки собак і кішок, ліворуч вуличка,

повз хату, в якій ікони збереглися ще з

тридцятих, коли зруйновано було місцеву

церкву, зігнувши спину, дивишся під ноги,

з гори і знову на підйом, до повороту, де стеж-

ка звилює крута праворуч знову до озера, де

розлилась Чаплинка, посестра Орелі, де пара лебедів такої

граціозної постави, дивися вниз, бо в’ї-

деш в очерет, вискакуєш на пагорок,

це берег, маленький металевий

дебаркадер – місцевих паца-

нів залізний пляж,

вода збирається

до гирла під

мостом:

там хлопці ловлять раків, щупаків,

ліворуч – очерет, хати, лікарня,

напроти траса – шлях

на Царичанку,

гелікоптер летить,

листівки падають з портретом Кучми

над вотчиною Лазаренка,

на озеро

і на вузький

прохід води під

натиском, яка їх зносить

за місток,

до жаб, вужів і фантастичних

петриківськихриб.