7

Юрій Буряк

Осінь, навдивовижу схожу

з кирилівськими пацієнтами на Куренівці,

з Тарновськими в їхньому тубдиспансері

у маєтку, який перетворили на богодільню,

осінь, як той, що під дерево впав,

до джерельних ключів дослухаючись –

чи не чути дзвінка телефонного

з іншого краю землі, осінь самотнього

дервіша і подорожнього, викинутого на берег

з рештками кораблетрощі, вогонь, що летить між дерев,

мовчання вогненного змія, котрий причаївся у слухавці,

автодафе самотності понад Бабиним Яром

і качанівський дрейф із дерев підпалом

зі скіфським царем на дровітні

власного самоспалення, присутність у неприсутності –

Час Великої Прози, відсутність у крові глюкози

і хлороформу у рятівних подушках,

кисень просочується крізь дах,

кольорів пожежа, машина пожежна

з брандспойтами зупинилася коло під’їзду,

три “швидких” на майданчику фірми “Борис”,

образ дияволиці в іконостасі із Богоматір’ю,

[впізнаваних у зображенні] “до болю знайомих” рис.