3

Юрій Буряк

А решту проспівано, решту –

про Степового Вовка, про торс Алена Делона

і про гвоздику в ширінці (її із неї не виймеш, як з пісні слова),

ти перший, хто нас покинув,

перший, померлий таємничою смертю,

перший загиблий;

“Старий, вона ще не поранена… був на рибалці,

кльово клювало з льоду… вчора на тракторі

цілий день стирчав на вокзалі… До ранку читав Монтеня…

з Вознесенським я не зустрівся, провалився на дачі

його у якусь канаву, сидів у сараї, доки не висохли джинси…

метр сприйняв…” [у пропаленій дірці, стилізованій під

обкладинку, вже по смерті твоїй це підтвердилось].

Все скінчилося в Рік Кабана, сам собі смерть напророчив

чи хтось підслухав, що ти верзеш, і втілив фронду

твою в життя, себто… в смерть.