11

Юрій Буряк

Страждання і ганьба, які пережили ці люди, з яких зробили самоїдів, яких найнижче опускали за системою Ламарка – до комах, неначе вони справді є комахами, ці люди – проект людини, нездійсненна мрія тарганів, мокриць, і цей опецьок, цирульник із Подолу, що катом став, зі шкірою обличчя кольору мокриці, також був передбачений проектом, сьогодні став могильним черв’яком;

О, це не був той Опір, той Спротив, на який ми сподівались, але, можливо, муки смертні розтерзаної плоті і покраяного духу робили з нас людей майбутнього – із тими вартостями і думками, із цілями і перевагами, що підлягали знищенню і страті;

Зло – сатанинський абсолют, так само як Добро є абсолютом Бога, і ми, що розірвали Коло Зла, утверджували людяність для себе, без свідків (“А хіба кати не свідки?”), кати – це кришталево чисте Зло без домішок сумління;

Ми рухались навпомацки у темряві, йшли крізь полярне сяйво і заледенілу кров у тому часі з барельєфом із чотирма пророками від Сатани без певності й надії на вихід;

Нас ловили в пастку прийдешнім без минулого в теперішньому часі; обманом світлого майбутнього ще за життя вкидали з пастки в пастку політ технологи, патологоанатоми ідей і тощо, тощо;

Ми так і не дізналися, хто був за звинуваченням (стояв, лежав, літав), хто головний обвинувач мільйонів замордованих: невже ці бородаті іудеї – Маркс-Ленін-Троцький – нас вкинули в цей інтерхолокост?

Хто Судді на Процесі “історичного процесу”? Хто свіжості життя надав жахіттю?

Позбавлені традицій, ми, перед лицем Абсурду тих подій, на що спроможні, крім подиву і безпорадності перед жорстокістю Обману?