На з'яву білого вовка в ніч на Богоявлення 2014

Юрій Буряк

Крізь хуртовину і білу січку

з вихору бог прийшов.

Богові – душу, чортові – свічку:

цар степів, це дзвенить курай –

Білий Вовк,

той, що найперший, най-

богоявленніший, сніжне коло

витворив, розкрутив

попід горою здиблене поле,

блиснув лазером сірих віч,

перед тим

як поринути в ніч.

Тінями з пороху снігу спалах,

кілька його братів

розчинилися понад степами

в богоявлений хресний час –

між снігів

не врахував-бо Чарльз:

явно не мавпа, а вовк був предком

нашим, приходять так

тільки утілені в них абреки,

ждуть свого часу усе життя,

ждуть на знак

сутностей вороття,

втрачених первнів земної долі,

перших божих личин,

давніх тотемів, де роду корінь

з вовчих очей спалахне в степах.

Бог вночі

йде по вовчих стопах.